Який же він самобутній, фотохудожник Василь Гелевачук! Його панорамні пейзажі розглядаєш довго і при цьому ще більше закохуєшся в рідну Україну. Може здатися дивним і у той же час милим, що у нашого талановитого земляка - жодної престижної мистецької премії чи медалі. Втім, блискуча фотовиставка «Панорамна Україна», яку він презентуватиме 17 лютого у виставковій залі, точно потягне якщо не на відзнаку, то на багатолюдне визнання. Робота Гелевачука - це його щирий подарунок Кривому Рогу до свята нашого міста від фашистських загарбників.
Цілісіньких чотири роки пішло у фотомайстра на виконання понад 1000 панорам, з яких у проект він включив 100 найкращих робіт. Подолано щонайменше 120000 кілометрів.На етапі зародження ідеї не вистачало ні знань, ні матеріально-технічних можливостей. Щоправда, після продажу батьківського будинку гроші знайшлися. Та все одне йому довелося бути в одній особі шофером і автослюсарем, кухарем і бухгалтером, підприємцем і аж потім... фотографом. Контролювати все не встигав і тому змушений був запросити до проекту дружину, яка напрочуд швидко опанувала ряд специфічних для неї професій. Ось в таких умовах з'явилися перші панорамні світлини, які на той час вже відповідали його самовимогам. А як знімає Василь, то треба бачити! Пірнає з головою у роботу, з об'єкта не спускає очей, ніби той наступну секунду тікатиме. Коли проїжджаючі мимо водії бачать фотографа під час зйомки на даху свого авто - шаленіють. До речі, такого автомобіля йому й вистачало всього на два роки. Одного разу, після відвідин української Швейцарії (с. Губків Рівненської області), наш фотограф -мандрівник ледве дістався будинку. І всьому провиною порівняно невеликий камінець, що лежав на грунтовій дорозі, який за секунду розтрощив лівий бік підвіски. Майстерень серед степу нема, а до Кривого Рогу 700 кілометрів...
- Тому у фотографа в автомобілі повинне бути все найнеобхідніше - доступ до джерела електроенергії 220 вольт, можливість підзарядити акумулятори, дізнатися про головні погодні умови, попити гарячої кави, - переконаний мій співбесідник. Щодо цього він тут же згадав цікавий випадок, коли його запросили зняти весілля. Але треба ж було такому статися, що саме в цей час в селі зникло світло. Всі у розпачі. Тоді, не довго думаючи, Василь вирішує використати можливості своєї універсальної автівки. Вийшло! Враз запрацював мікрофон, з'явилося світло у залі приміщення.
- Неймовірно теплі, аж гарячі передчуття охопили мене, - посміхаючись згадує. Чи витримає обладнання таке навантаження? Та я все ж глушу легковушку, щоб не заважала проведенню церемонії свята. Тут же на все село розливається мелодія весільного маршу. У селі не могли второпати, звідкіля взялося світло. А які вдячні булі молодята за те, що було врятовано їхнє свято. Я відчував гордість за те, що зробив для них невеличкий подарунок.
Інформацію про панорамність місцевості брати було нізвідки і це змушувало ризикувати, відправляючись за сотні і сотні кілометрів у тієї чи інший край. Але фотохудожник йшов на це. І мандруючи зі сходу на захід, з півночі на південь Україною, зняв у всій красі більшість природних парків, заповідників та багато інших дивовижних місць, овіяних легендами та оспіваних поетами. До речі, сьогодні в нашій країні нараховується 21 заповідник, 17 національних парків і безліч фантастично чарівних куточків. Однак Василь першочергово в проекті приділяв особливу увагу малознайомим місцям. Але досить розповідей. Ов'язково приходьте на неповторну фотовиставку майстра об'єктива Василя Гелевачука. Помилуєтесь і самим захочеться творити.
Микола Крамаренко газета «Червоний гірник». 11 Лютого 2010року
|
